Середньоросійська темна бджола широко розповсюджена в лісовій зоні європейської частини, в Україні, Білорусії, країнах Балтії, Башкирії, на Південному Уралі.

Довжина бджоли 12-14 мм., довжина хоботка – 5,7-6 мм. Забарвлення середньоросійської бджоли сіре (чорне). Під час роїння закладають до 25-30 маточників, відпускаючи не більше шести роїв. Бджоли цієї породи добре зимують, стійкі до нозематозу, менше вражаються падевим токсикозом, ніж інші породи.

Середньоросійські бджоли добре будують стільники. Добре використовують медозбір з липи, гречки, зніту, білої конюшини. Запечатують мед “сухою печаткою” (білою печаткою). Середня медова продуктивність досягає 28,2 кг. меду, іноді досягає й до 41 кг. за сезон на сім’ю. Бджоли описуваної породи слабо захищаються від бджіл-злодійок, самі практично не займаються злодійством, ніж південні.

Середньоросійські бджоли швидко реагують на зовнішні подразники, неспокійні, агресивні. Під час огляду гнізда слід проявляти обережність тому, що: бджоли бігають на стільниках, непокояться, зависають гронами й нерідко падають з нижнього бруска рамки. Якщо на вийнятому стільнику опиниться матка, вона припинить роботу, приєднається до сім’ї й буде метушитися на стільнику.

Сім’ї описуваної породи добре приймають чужих маток, одночасне проживання двох маток в сім’ї – явище рідкісне. Бджоли-трутівки появляються вкрай рідко.

Одним із недоліків цих бджіл є підвищена схильність до роїння, тому доводиться часто використовувати дим для їхнього заспокоєння, однак під підкурювання бджоли накидаються на медові стільники і вибирають з них мед.

Середньоросійська темна порода бджіл добре переносить довгі зими, тому на Кавказі не прижилася – короткі маломорозні зими не дозволять їй утворити нормальний клуб, в результаті чого всю зиму знаходяться у напівактивному, перезбудженому стані, що призводить до швидкого зношування організму.

Error: Contact form not found.